Основною причиною всіх наших помилок є егоїзм. Під його впливом ми нерідко переконані, що сучасні наукові методи – це бездоганні інструменти для пізнання законів світобудови. Ми твердо віримо в людський розум, могутність технологій і силу прогресу. Однак у Ведах говориться, що кожна людина тією чи іншою мірою схильна до чотирьох недоліків. Недоліки людини – це ті слабкості, усвідомлення яких полегшує життя, допомагаючи менше покладатися на власні розум і можливості. Таке смирення відкриває шлях до істинного знання про світоустрій і сенс життя, адже воно дається тільки смиренним людям.
Перший недолік людини
Санскритом він називається бхрама, що буквально перекладається як «помилка». Розділяють два види цієї помилки: фундаментальні та вторинні.
Фундаментальна помилка полягає в неправильному сприйнятті власної природи, а саме – істинного «я». Будучи вічними духовними істотами, ми помилково ототожнюємо себе з тимчасовим тілом, приймаючи його за щось постійне. Життя проходить в ілюзії, що смерті можна уникнути, але зрештою вона неминуче настає, і ми опиняємося в програші. Постійний страх перед смертю заважає усвідомити просту істину: йде лише тіло, тоді як душа залишається нетлінною. Наше справжнє «я» безсмертне і продовжує існувати навіть після фізичної смерті.
Зверніть увагу на термін «ототожнення». Наприклад, підліток, захопившись комп’ютерною грою, починає машинально ухилятися від віртуальних пострілів, рухаючись перед екраном. Чому так відбувається? Тому що він асоціює себе з персонажем, хоча насправді це не так. Подібним чином і ми сприймаємо своє тіло як справжнє «я». Саме в цьому полягає глибинна помилка, відома у Ведах як фундаментальна бхрама (помилка).
Вторинні помилки можна порівняти з ілюзіями або оманливими сприйняттями. Це випадки, коли нам здається реальним те, чого насправді немає. Хороший приклад – колір неба. Ми знаємо, що в космосі воно чорне, але в сонячний день воно видається блакитним. Навіть усвідомлюючи цей факт, наш мозок продовжує сприймати його блакитним. Це пов’язано з тим, що природа заклала в нас певні механізми сприйняття, які формують наше уявлення про світ.
Ще один приклад: у сутінках людина може прийняти палицю, що лежить на землі, за змію. Однак, придивившись, вона усвідомлює свою помилку, зрозумівши, що перед нею просто палиця. Так працюють ілюзії та міражі – вони обманюють наші почуття, змушуючи сприймати нереальне як реальне.
Другий недолік людини
На санскриті ця вада називається прамāда, що означає «неуважність». У світі немає жодної людини, яка була б абсолютно уважною. Кожен з нас схильний до цього недоліку, оскільки перебуває під впливом матеріальних енергій і законів природи.
Йоги приділяють розвитку уважності особливе значення. Вони вважають, що якщо людина навчиться зосереджуватися, їй буде простіше рухатися духовним шляхом і сприймати істину такою, якою вона є.
Третій недолік людини
На санскриті називається віпраліпсā – «схильність до самообману й обману оточуючих». Ми часто вважаємо, що наша думка об’єктивна, але насправді підганяємо факти під власні емоції, погляди та переконання.
Емоції відіграють тут ключову роль. Вони спотворюють наше сприйняття дійсності. Наприклад, дівчина, переживаючи розрив із молодим чоловіком, починає ненавидіти все, що з ним пов’язано:його нову обраницю,його друзів, його улюблену музику. Для неї він – погана людина. Водночас для його нової дівчини він, навпаки, прекрасний хлопець. Одна й та сама людина сприймається різними людьми абсолютно протилежно – і все через емоції.
Навіть учені, які проводять дослідження, залишаються звичайними людьми. Вони схильні до тих самих почуттів і упереджень, що й усі інші. Їхні судження нерідко формуються під впливом особистих інтересів, амбіцій, суспільного тиску. Британський біохімік Руперт Шелдрейк зазначав: «Дослідження показали, що вчені в повсякденному житті поводяться так само, як і інші люди. Вони залежать від громадської думки, конкуренції, фінансових і політичних чинників». Через це навіть наукова спільнота схильна до спотворень істини.
Що більше людина бреше – собі чи оточуючим – то складніше їй сприймати реальність такою, якою вона є.
Четвертий недолік людини
Ця вада називається каран̣āпāт̣ава і пов’язана вона з обмеженістю наших почуттів. Людське око не сприймає радіохвиль і не бачить у темряві. Вухо чує тільки в певному діапазоні частот. Усі органи чуття мають межі, а отже, не можуть дати нам абсолютного знання про світ.
Тому логіка та науковий метод не є досконалими інструментами пізнання. Ведичні вчені не відкидають науку, але вважають, що її висновки не можуть бути остаточними.
Простий приклад – спроба усвідомити концепції нескінченності та вічності. Спробуйте уявити собі межу Всесвіту. Що за нею? Ще одна межа? А за тією? Або візьмемо час: якщо все має початок, що було до нього? Ці запитання не мають логічної відповіді, бо людський розум обмежений логікою. Він мислить у рамках логіки, але реальність виходить за межі цих рамок.
Істинне знання неможливо отримати виключно логікою. Однак, дотримуючись ведичних принципів – розвиваючи в собі смиренність, терпіння, співчуття – людина очищає свою свідомість, і істина розкривається перед нею природним чином. У різних традиціях це називають «одкровенням», або станом «самадхі».
Де ж шукати істину?
«Веданта-сутра» – один із головних ведичних текстів – стверджує, що істину потрібно шукати у Ведах, оскільки вони не є продуктом людського розуму. Веди позбавлені чотирьох недоліків і дають об’єктивне уявлення про світ. Науковий метод і логіка – корисні інструменти, але вони не можуть бути єдиним критерієм істини. Ведична наука включає їх у процес пізнання, але відводить їм другорядне місце.
Розуміння світу і самого себе неможливе без розвитку чеснот. Якщо людина покладається тільки на розум, але не очищає своє серце, вона ризикує заплутатися ще більше. Істинне знання приходить тільки до того, хто йде шляхом духовного вдосконалення, а також слідує за істинним духовним учителем, про що ми вже писали в статті.
Розуміючи те, що кожна людина має ці чотири вади, можна навчитися тверезо дивитися на життя, на сучасні новини науки, культури, політики. Можна перестати сліпо вірити всім підряд, і почати усвідомлено обирати інформацію, яку слід і не слід допускати у своє життя. І щоб самому не припуститися помилки, краще довіряти ведичному знанню й тим досконалим особистостям, які його поширюють. Адже вони не належать до цього матеріального світу, а отже, й не схильні до цих чотирьох вад.
