Зміст статті

Європейці познайомилися з санскритом і Ведами відносно недавно – трохи більше двох століть тому, після того як Індія перейшла під владу Британської імперії. Саме британці першими в Європі почали систематично вивчати санскрит і стародавні індійські тексти. Колонізатори традиційно прагнули глибше зрозуміти мову, культуру та звичаї завойованих народів, щоб ефективніше керувати ними. До цього спроби європейців дослідити Веди були рідкісними і поверхневими. Але звідки ж з’явилася версія про те, що Веди – це всього лише зібрання міфів? Спробуємо розібратися, що таке Веди – міф чи реальність?

Коротко про те, що таке Веди, ми розповідаємо в нашому відео

А якщо ви вже зараз хочете розібратися у Ведах, ласкаво просимо в наш Телеграм канал.

Веди як наука

Одним із перших британців, які всерйоз зайнялися санскритом і ведичною літературою, був філолог Вільям Джонс. Він володів видатними лінгвістичними здібностями і з юних років вивчав іноземні мови. Уже в молодості він вільно володів латиною, давньогрецькою, перською, арабською та китайською. Пізніше йому вдалося успішно поєднувати роботу судді з науковими дослідженнями в галузі мовознавства.

1783 року Джонса призначили суддею в Калькутті, і він вирушив до Індії, де глибоко перейнявся місцевою культурою. Його наміри, судячи з усього, були цілком благородними – він прагнув розкрити перед європейцями багатство індійської цивілізації і зруйнувати стереотипи про неї як про «дику» і «відсталу» країну.

Одного разу йому потрапив до рук санскритський рукопис під назвою «Ману-самхіта». Це стало поворотним моментом – натхненний текстом, Джонс вирішив освоїти санскрит. Розібравшись у граматиці, він зробив важливе спостереження:

💡
Незалежно від того, наскільки древній санскрит, він має дивовижну структуру. Він досконаліший за грецьку мову, багатший за латинську, і вишуканіший за кожну з них. І водночас має настільки близьку схожість із цими двома мовами, як у коренях дієслів, так і в граматичних формах, що це навряд чи може бути випадковістю.

Зростання інтересу до Вед і «Бгагавад-гіти» на Заході

Вільям Джонс був далеко не єдиним представником Заходу, хто наприкінці XVIII століття виявив інтерес до санскриту і ведичних текстів. Його сучасник Чарльз Вілкінс також займався вивченням давньоіндійської літератури. У 1784 році він брав участь у створенні «Азіатського товариства» – британської організації, присвяченої сходознавчим дослідженням, яку допомагав заснувати разом із Джонсом.

Опанувавши санскрит, Вілкінс у 1785 році здійснив важливий крок – він уперше переклав англійською мовою один із ключових ведичних творів, «Бхагавад-гіту». Цей переклад став знаковою подією і був опублікований за сприяння Воррена Гастінгса, першого генерал-губернатора Британської Індії, який особисто написав передмову до видання.

Як Веди вражали уми англійських учених і політиків

У своїй передмові Гастінгс оформив текст у вигляді листа Натаніелю Сміту. Вивчаючи цей документ, я помітив, що перший британський правитель Індії відчував щире захоплення культурною спадщиною цієї країни. Він з великою повагою відгукувався про такі твори, як «Махабхарата» і Пурани, а також про самих жителів Індії. У своїй передмові Гастінгс ділиться своїми враженнями таким чином:

💡
Цікаво, що місцеві брахмани, як я розумію, займаються тією ж духовною практикою, якою займаються деякі християнські релігійні течії Папської Церкви. Ця практика виражається в зануреному роздумі про Бога, Його якості, а також у роздумах над своїми моральними обов’язками. Тим, хто займається такою практикою, наказано не просто тримати свій розум поза всіма чуттєвими бажаннями, але відвести свою увагу від будь-яких зовнішніх об’єктів і повністю зосередити свідомість на об’єкті медитації. Я одного разу особисто бачив людину, яка була занурена в цю практику відданості в головному храмі Бенареса. Його права рука перебувала чи то під рукавом, чи то в мішечку з червоної тканини. Цією рукою через пальці він перебирав чотки одну за одною. Як мені сказали, він повторював одне з імен Бога.

Веди та їхній вплив на життя англійців в Індії

Гастінгс і багато його співвітчизників відчували суперечливі почуття щодо індійського народу. З одного боку, вони були вражені чистотою і моральністю місцевих жителів, їхньою внутрішньою силою, духовною глибиною і простотою. Індійці володіли видатними якостями характеру, а також винятковими інтелектуальними, фізичними і навіть містичними здібностями. Яскравий приклад тому – йоги-містики, які своїми можливостями й донині ставлять західну науку в глухий кут.

Але була й інша сторона. Впевненість у своїй перевазі, роль колонізаторів, прагнення вважати себе носіями «вищої» цивілізації, жага до влади і збагачення за рахунок завойованої країни – все це змушувало англійців сприймати індусів як людей другого сорту. Вони вважали, що їхні духовні практики – це лише самообман, а Веди – не більше ніж міфи.

Як «Бгагавад-гіта» поширювалася на Заході в XVIII-XIX століттях

Хоча перший переклад «Бгагавад-гіти» був далеко не ідеальним, він швидко привернув увагу європейської аудиторії. Згодом такі концепції, як карма, реінкарнація, медитація і йога, почали поширюватися серед жителів Заходу. Наступними роками версію Вілкінса переклали з англійської на французьку (1787), російську (1788), німецьку (1802) та низку інших мов. Саме з цього моменту почалося поступове знайомство Європи з ведичною філософією, і у свідомість людей міцно ввійшла ведична культура та її істина.

Про суттєву різницю в різних перекладах «Бгагавад-гіти»

Англійські дослідники зіткнулися з серйозними труднощами. Вільям Джонс помітив, що місцеві брахмани – носії знань про ведичні писання і санскрит – зовсім не поспішали ділитися з ним своїми відомостями і розкривати їм справжнє значення Вед. Ба більше, вони всіляко оберігали цю інформацію від сторонніх. Це викликало у Джонса роздратування і стало однією з головних причин, через яку він вирішив самостійно освоїти санскрит. Він прагнув вивчати Веди без посередників і міркував: «Навіщо нам залежати від брахманів, які володіють санскритом? Набагато краще вивчити мову самому».

Однак, незважаючи на всі заслуги сера Вільяма Джонса, варто враховувати, що:

💡
Вивчення ведичних писань людиною, яка просто вивчила санскрит, але не слідує принципам, викладеним у Ведах, не може принести належного результату. Про це йдеться на сторінках самих Вед.

Чому ж індійські мудреці того часу не прагнули розкривати свої знання? Адже передача істини іншим вважається одним із найблагородніших вчинків. Будь-який справжній мудрець усвідомлює, що його головний обов’язок – ділитися накопиченим знанням. Однак Веди накладають певні обмеження….

Чому англійцям так і не вдалося зрозуміти Веди

Оскільки Вільям Джонс не був частиною ведичної традиції і не дотримувався її принципів, місцеві брахмани відмовлялися ділитися з ним знаннями. Згідно з Ведами, розкривати ведичну мудрість дозволено лише тим, хто має певну кваліфікацію.

Існують три головні якості, якими повинен володіти учень:

  • Смирення
  • Прагнення до самоконтролю
  • Бажання розвивати дух безкорисливого служіння

Для тих, хто осягнув Веди, існували суворі правила, що визначали, кому можна передавати знання. У другому розділі «Ману-самхіти» (вірші 109-116) викладено критерії, яким має відповідати учень, гідний навчання ведичної мудрості. Аналізуючи приписи «Ману-самхіти», «Бгаґавад-ґіти», Пуран та інших ведичних текстів, можна дійти висновку, що істинне знання заборонено передавати тим, хто не проявляє смиренності, має шкідливі звички або нещирий у своєму прагненні до духовного розвитку. Особливо суворо заборонялося навчати заздрісних і невіруючих людей.

Мудрець, що володіє знанням, зобов’язаний:

💡
Краще померти, ніж передати знання негідній особистості. Коли знання Вед потрапляє до некваліфікованої людини, воно втрачає силу.

Як маленьким дітям не довіряють гратися з цінними порцеляновими вазами, так і некваліфікованим людям не слід передавати Веди та їхнє значення.

Відео про перший переклад Гіти 1785 року і не тільки

Як англійці намагалися всіх переконати, що Веди це міфи

Західні люди, які прибули до Індії, не відразу усвідомили, з яким скарбом вони зіткнулися. Це були всього лише стародавні тексти невідомою мовою…

Однак їх бентежила неймовірна відданість місцевих жителів цим писанням. Як же змінити їхню віру та залучити на свій бік? За таких умов вивчення санскриту стало важливим інструментом для того, щоб підірвати віру людей у священність Вед.

Англійці прийшли до Індії в другій половині XVIII століття, коли ведична культура вже постраждала від правління султанів Могольської імперії. Упродовж кількох століть спадщину Вед активно знищували, а у відповідь утверджували місцеві традиції, культуру та релігію.

Чому ж народи, які прийшли із завоюваннями, так люто намагаються знищити культуру і традиції переможених? Причина – егоїзм. Він змушує сприймати себе як кращого, створюючи расову дискримінацію і перетворюючи релігію на виправдання для насильства. Релігія, затьмарена егоїзмом, втрачає свою сутність. Це схоже на молоко, яке, торкнувшись зміїним язиком, уже не залишається молоком, а перетворюється на отруту.

Чи є суперечності в релігіях світу?

Якщо дослідити священні тексти різних країн і проаналізувати життя духовних лідерів, можна виявити в цьому єдність і гармонію. Коран (Сура Хадж, аят 77) містить золоте правило моральності:

💡
І як хочете, щоб із вами чинили люди, так і ви чиніть із ними.

У Біблії (Мф., 22:40) Ісус говорить:

💡
Возлюби ближнього твого, як самого себе.

Веди містять сотні подібних настанов. Як наприклад, є один вірш у «Махабгараті» (2.262.9):

сарвешāм̇ йах̣ сухр̣н нитйам̇ сарвешāм̇ ча хите ратах̣
карман̣ā манасā вāчā са дхармам̇ веда джāджале

💡
Завжди бути другом кожного, завжди намагатися принести благо кожному своїми вчинками, розумом і промовою – ось, що означає шанувати закони релігії.

Нам потрібно прагнути до того, щоб розуміти істинний зміст різних релігій і шукати в них спільні риси, а не акцентувати увагу на відмінностях. Людям не слід конфліктувати або, тим більше, ворогувати через релігійні відмінності. Усі священні книги світу вчать чеснот. Однак нерідко люди використовують релігію як виправдання для своєї нетерпимості до тих, хто думає інакше. У сучасному світі важко знайти людину, яка бачить спільні принципи в різних релігіях і здатна поважати інших, попри їхні вірування.

Чому відбувається моральна деградація людей

У Ведах ідеться, що ми перебуваємо в епоху морального занепаду, яка почалася 3102 року до н. е. Ця епоха називається Калі-юга – часом забуття ведичних знань. Ведичні тексти містять масу передбачень про деградацію людства в цей час. Ми можемо спостерігати, як передбачення починають збуватися на наших очах. Калі-юга означає, що в усіх аспектах життя, від сімейних стосунків до глобальної політики, панують лицемірство і ворожнеча. Саме тому існують різні розбіжності, включно з релігійними.

Хоча раніше ведична культура охоплювала майже всю Землю, з часом її послідовники залишилися лише в Індії. Калі-юга розпочалася п’ять тисяч років тому і триватиме ще понад чотириста тисяч років. Нині ми перебуваємо лише на початку цього періоду, що означає, що поки що не все втрачено…

Про те, які передбачення насправді описані у Ведах

Помилки в розумінні Вед і до чого вони призводять

Коли у XVIII столітті в Індії встановили владу англійці, вони, спираючись на досвід минулих правителів, таких як могольські імператори, вирішили застосувати м’якші методи для придушення ведичної культури. Однак справжня гуманність прийшла не відразу.

Політика Ост-Індійської компанії, що проводила британську експансію в Індії, призвела до катастрофічних наслідків. У 70-х роках XVIII століття голод у Бенгалії забрав життя близько 10 мільйонів людей. Ось так починалося правління «цивілізованої» Британії над «нецивілізованою» Індією. Масовий голод, який триває й донині в різних куточках світу, є одним із проявів Калі-юги.

На рубежі XVIII і XIX століть Захід абсолютно не знав про Веди. Після того, як англійці скинули мусульманських правителів, вони почали окупаційну політику, частиною якої було дослідження традицій, культури, мови та релігії індусів. Англійцям потрібно було розуміти, з яким народом вони мають справу, щоб встановити контроль.

Чому вчені досі не вірять, що Веди – не міф?

Важливо зрозуміти мотиви, які спонукали європейців вивчати ведичну спадщину. Індія була всього лише колонією Британії. І, незважаючи на це, думка англійців про Веди стала основою наукових концепцій у всьому світі. Окупаційний уряд всіляко сприяв спростуванню всіх позитивних висновків про ведичну літературу і, за винятком рідкісних випадків, не допускав розвитку позитивних поглядів на культуру Індії. Будь-які твердження про цінність Вед для людства жорстко припинялися, як і сама ідея про цивілізованість індійського народу.

Трохи про давнину ведичної культури

Англійська політика в Індії була заснована на таких принципах:

  • Народ Індії – це дикуни, яких потрібно навчити цивілізованого життя, даруючи їм знання з панського плеча;
  • Веди – це міфи і легенди нецивілізованих дикунів;
  • Традиції та звичаї місцевого населення не можна вважати культурними. Усе це вважалося недорозвиненими, другорядними і нецивілізованими аспектами суспільства.
💡
Британському уряду було вигідно уникати глибокого розуміння і розкриття істинного ведичного знання. Інакше перспективи колонізації Індії стали б такими ж туманними, як і сама Англія.

Уявіть, що ви виграли в сусіда дві сотки землі на дачі. Звісно, ви вважатимете цю землю своєю, пересунете паркан і посадите на ній ті рослини, які вам захочеться. Приблизно за таким самим принципом діють і цілі держави.

💡
Головна мета окупантів – знищити традиції, мову, а також культурні та соціальні цінності народу, який опинився під їхнім контролем. Друге, не менш важливе завдання, полягає в тому, щоб нав’язати жителям підкореної країни свої власні цінності: мову, релігію, традиції та інше.

Вивчаючи світову історію, можна помітити, що таку стратегію застосовували завжди і скрізь, у 100% випадків. «Моє – це добре, а чуже – погано». Тому англійцям не було вигідно популяризувати чужу культуру, звичаї чи віру. Навіщо це робити? Чим більше цінностей буде витягнуто і вивезено з підкорених територій, тим краще. Наприклад, один із найбільших і найкрасивіших діамантів світу – Кохінур, який був вивезений з Індії, досі прикрашає корону британської королеви.

Найголовніший скарб Індії

Однак ситуація з ведичним знанням була іншою. Англійці не оцінили його гідно. У цьому вони вбачали ворога, у доброму – зло, а в чистоті – бруд. Цей діамант опинився в руках невігласів – англійських учених-філологів, які виконували вказівки уряду. Як сказала одна велика людина, англійці вивезли всі цінності з Індії, але не забрали найголовнішого – ведичну мудрість.

Хоча було вигідно зробити санскрит мертвою мовою і представити Веди як красиві міфи і легенди, цього не сталося. Поступово, у міру знайомства з цією філософією і культурою, Захід все ж таки почав перейматися важливими питаннями:

💡
Як же так вийшло, що індійські аборигени кілька тисяч років тому використовували таку складну і досконалу мову, як санскрит? Як пояснити, що найдавніші й найбільші літературні твори у світі, наприклад, «Махабгарата», були написані не тільки санскритом, а й у віршованій формі, водночас ця форма була ідеальною і ретельно вивіреною? І ці твори не просто були створені, а й передавалися усно з покоління в покоління. Причому передавалися не один раз, а протягом безлічі років, коли люди могли не тільки вивчити санскрит і освоїти величезні обсяги текстів, а й зберегти їх у пам’яті, передаючи наступним поколінням той самий високий рівень знань.

Науковий світ вражений величними храмами, які були виявлені по всьому індійському субконтиненту. Науковці досі намагаються розібратися, як такі споруди могли бути побудовані з використанням примітивних засобів. Звісно, якщо сприймати давніх людей як менш розвинених порівняно з нами, а Веди вважати міфами, то знайти відповіді на ці питання буде неможливо.

Про те, що не все індійське – це Веди

Наведені аргументи на користь мудрості ведичних писань і досконалості санскриту створюють перешкоди для тих, хто прагне розділити й підпорядкувати Індію. Тому Веди були приписані до категорії «міфів», а санскрит віднесено до так званої «індоіранської гілки індоєвропейської мовної сім’ї». Однак ми не згодні з такою думкою.

Чому Веди не міф, а наука

Санскрит і ведичні писання являють собою серйозну, глибоку і складну науку, яка потребує ретельного і системного вивчення. Звукова вібрація, яка зберігає велике знання Вед, називається санскрит. Тому, якщо людина хоче поглиблювати свої пізнання про те, що таке Веди і що таке санскрит, їй варто навчитися відрізняти підробку від істини. Необхідно вчитися у живих представників ведичної культури, у тих, хто успішно застосовує ці знання на практиці. У таких питаннях не варто покладатися на необ’єктивну думку західних учених, на основі якої пишуться статті в енциклопедіях і формується громадська думка.

Якщо ви самі спробуєте впровадити принципи ведичного знання у своє життя, то переконаєтеся, що Веди – це не міфи й не вигадка. Люди, які живуть за цими принципами, стають по-справжньому щасливими.

Однак більшість людей роблять хибні висновки про Веди, просто прочитавши кілька статей в інтернеті, не спілкуючись зі справжніми носіями цієї культури. Це збиває їх з пантелику, і вони продовжують жити недосконалим життям, хоча давно мріють змінити його на краще.

Мені дуже хочеться, щоб люди справді знайшли щастя і на своєму досвіді переконалися, як Веди змінюють життя. Ви – розумні люди. Будь ласка, не зупиняйтеся у своїх прагненнях змінити життя на краще. Саме так ви знайдете те, що шукаєте.

💡
Читайте продовження статті про завоювання англійцями Індії та про спробу знищити ведичну культуру.

В категорії:

Все про Веди, Історія,