Веди вважаються апаурушейа – знанням, не створеним людиною, а таким, що має божественне походження. Це священні писання, що містять абсолютне знання, передане через учнівську спадкоємність (гуру парампара). Ведичне знання передавалося усно від учителя до учня протягом мільйонів років, що забезпечувало його чистоту і збереження.
У наш час ведичне знання в його первозданному вигляді передається також по парампарі. Існує кілька авторитетних сампрадай – ліній учнівської спадкоємності, якими Веди передаються без спотворень. Найзнаменитішою гуру парампарою є Брахма-Мадхава-Гаудіа-Вайшнава сампрадая, або гаудіа вайшнавізм. Знаменитою ця лінія стала завдяки проповідницькій діяльності Його Божественної Милості Абхай Чаранаравінди Бгактіведанти Свамі Прабгупади. Шріла Прабгупада, як його називають учні, поширив вчення своєї парампари по всьому світу, виконуючи волю свого духовного вчителя.
Що таке учнівська спадкоємність (гуру парампара)?
Гуру парампара – це процес передачі духовного знання від учителя до учня без спотворень. У «Бгагавад-гіті» (4.2) сказано: евам парампара-праптам, що означає передачу знання «від одного до іншого». Слово «парампара» часто порівнюють із ланцюгом: ланцюг учнівської спадкоємності. Як ланки одного ланцюга, духовні вчителі тримаються за настанови і вчення іншої ланки – свого духовного вчителя, а його духовний вчитель – за настанови свого. Так по ланцюжку без зусиль можна буде дістатися до істини. Але якщо ланцюг перерветься хоч в одному місці, вся цілісність вчення також перерветься. Тому так важливо дотримуватися чистоти гуру парампари, не спотворюючи і не додаючи у ведичні знання нічого від себе. Тільки тоді Веди навіть у наш час можуть бути доступні всім у первозданному вигляді.
Ведична традиція заснована на тому, що тільки через парампару можна отримати справжнє розуміння священних писань.
У тій самій «Бгаґавад-ґіті», 4.34, Сам Верховний господь каже:
тад виддхи пран̣ипа̄тена
парипраш́нена севайа̄
упадекшйанти те джн̃а̄нам̇
джн̃а̄нинас таттва-дарш́инах̣
Іншого шляху не існує. Якщо Ви хочете вивчати справжнє ведичне знання, яке змінить життя і навіть зможе зупинити цикл перероджень, реінкарнацію, тоді без допомоги духовного вчителя не обійтися.
Чому без живого гуру не можна вивчити Веди
Навіть якщо ви будете читати Веди в оригіналі, ви не зможете їх зрозуміти. Тому що ведичне знання передається від живої особистості до особистості. Шріла Прабгупада переклав і прокоментував багато книжок із санскриту англійською, а потім багатьма іншими мовами світу. Читаючи з його коментарями такі книжки, як «Бгаґавад-ґіта як вона є», «Шрімад Бгаґаватам», «Нектар настанов», «Нектар відданості», «Чайтанья-чаритамриту» та інші, можна зрозуміти всі Веди. Саме в коментарях закладено бажання Шріли Прабгупади і всієї гуру парампари донести це знання до кожної людини у світі.
Сила ведичного знання полягає в тому, що воно сходить згори, від учителя і від Бога, а не в тому, що учень має сильний інтелект і розум. Яким би розумним не був учень, якщо він не смиренний і не готовий служити, йому ведичне знання не відкриється ніколи.
Як знайти духовного вчителя?
Справжні послідовники Вед демонструють якості, такі як безстрашність (абгайа), співчуття, безкорисливість і самодисципліну. Вони живуть праведним життям, поважаючи старших і духовних наставників, уникаючи шкідливих звичок і духовної деградації. На відміну від них ті, хто не вірить у ведичне знання, часто схильні до негативних якостей, таких як гординя, гнів і невігластво. Навіть за цими ознаками можна легко визначити, хто точно не може бути істинним гуру, здатним передати вам ведичне знання. Адже разом зі знаннями учень вбирає і якості свого гуру (або лжегуру).
Ще однією важливою якістю істинного послідовника Вед є послух, або відданість. Як ми писали вище, Шріла Прабгупада не зі своєї ініціативи вирішив поширити ведичне знання на Заході. Йому дав таку настанову духовний учитель – Шріла Бгактісідганта Сарасваті Тхакур. А той, у свою чергу, отримав подібну вказівку від своїх гуру. Це і називається гуру парампара – від учителя до учня передаються знання і настанови, і якщо учень проявляє відданість, слухняність, допитливість і готовність служити, то знання буде засвоєно повністю і без спотворень.
Тому, якщо ви зустрінете на своєму шляху вчителя, який готовий буде навчити вас ведичному знанню, поспостерігайте за ним і запитайте себе:
- Чи справді він живе тими знаннями, яких навчає? Не тільки на публіці, але 24 години на добу, 365 днів на рік?
- Чи вільний він від таких вад, як заздрість, жадібність, гнів, хіть, матеріальні прихильності?
- Чи хочете ви мати такі самі якості, як учитель, і жити таким самим життям?
- Чи готові ви служити йому і робити все, що він скаже, не бажаючи нічого отримати натомість?
- Чи стають ваші життя і бажання чистішим, коли ви слухаєте настанови і лекції такого гуру?
Якщо на всі запитання ви відповісте «так», значить, варто йти за таким духовним учителем.
Хто такий гуру і яке його призначення?
У ведичній традиції гуру – це наставник, який веде учня до духовного усвідомлення. Істинний гуру вчить того, як пізнати Верховну особистість Бога і полюбити Його, а також наприкінці якогось із життів повернутися в духовний світ, щоб вічно служити Богові в повному знанні та блаженстві. Духовний учитель навчає духовним речам. Якщо хтось навчає менеджменту, фінансової грамотності, стосунків між жінкою і чоловіком, тому, як стати успішним тощо, то таку особистість не можна називати гуру, або духовним учителем. Навчати всім цим речам не погано і навіть потрібно, але роль гуру полягає в іншому.
Гуру вчить стосункам із Богом. Він навчає тому, що кожен з нас – вічна духовна душа, частинка Бога, яка створена для насолоди Бога, а не для задоволення власних егоїстичних інтересів. Такий гуру є істинним. Але чи здатні учні прийняти такі настанови повною мірою і не сперечатися з ними?
Справжній духовний учитель повинен володіти глибоким знанням Вед, чистотою свідомості і безкорисливим бажанням передавати це знання гідним особистостям.
Мундака-упанішада (1.2.12) каже:
тад-виджн̃āнāртхам̇ са гурум эвāбхигаччхет
Духовний учитель з радістю передасть ведичні знання тим учням, які шукають Бога. І хоча у Ведах є багато розділів, які розповідають не тільки про духовні, а й про матеріальні речі, роль духовного вчителя полягає саме в навчанні духовних речей. Тоді можна вважати, що Ви зустріли істинного гуру.
Ведична ініціація або посвята
Щоб зустріти гуру, учень має бути готовий до цього. Він має всім серцем бажати пізнати Вищу Істину, має шукати її скрізь. І якщо бажання і мотиви такого учня чисті, Господь Сам пошле в його життя справжнього духовного вчителя. Так само, якщо учень хоче чогось відмінного від Бога і пізнання Його, то Господь пошле в його життя лжегуру, який відведе учня дуже далеко від духовного життя, або, як кажуть самі Веди, – «в найтемніші області пекла».
Після зустрічі з духовним учителем має минути час, щоб і учень, і вчитель перевірили один одного. Учитель дивиться на щирість учня, вивчає його мотиви і цілі в житті. А учень спостерігає за гуру, чи справді його життя відповідає всім ведичним настановам. І коли обидва переконані, що з їхньої співпраці вийде щось вартісне, починається новий етап – прийняття ініціації.
Посвята або ініціація – це, з одного боку, ведичний ритуал, яким офіційно гуру приймає вас в учні, дає духовне ім’я та мантру. Та з іншого боку, це внутрішня трансформація в серці учня, коли він серйозно вирішує змінити своє життя і слідувати шляхом, яким його веде духовний учитель. Під час посвяти учень проходить вогняний обряд, яг’ю, на якій дає вчителю обітниці. Цим обітницям учень повинен слідувати до кінця життя, інакше істинне ведичне знання йому не відкриється, а найчастіше життя такого недбайливого учня просто перетвориться на пекло. Тому що духовне життя – це серйозно, і той, хто став на цей шлях, повинен також стати серйозним.
Обітниці під час ініціації
У Гаудіа-вайшнавській лінії спадкоємності учні під час ініціації дають духовному вчителеві такі обітниці:
- Повторювати щодня на вервиці певну кількість кіл маха мантри Харе Крішна (найчастіше не менше 16 кіл).
- До кінця життя не їсти м’яса, риби, яєць, а також цибулі та часнику.
- Не вживати інтоксикацій (алкоголь, тютюн, наркотики, і навіть каву та чай).
- Не грати в азартні ігри (до яких належать комп’ютерні ігри, лотереї, біржові махінації тощо).
- Не займатися незаконними статевими стосунками (сексом поза шлюбом, або для власного задоволення в шлюбі).
Це для сучасної людини досить серйозні обітниці, і далеко не всі зможуть їх дотримуватися. Але саме так духовний учитель перевіряє учня на щирість. Якщо той готовий на подібні жертви й аскези у своєму житті, отже, він справді хоче здобути істинне ведичне знання. Якщо ж учень не готовий до таких аскез, значить, йому ще потрібно настраждатися в матеріальному світі… І коли через багато часу учень зрозуміє, що не зможе стати по-справжньому щасливим у цьому світі, хоч би чим він займався, хоч би які плани не втілював у життя, – тоді духовний учитель знову зустрінеться на його шляху. Щоправда, статися це може через багато мільйонів життів. Але чекати чи не чекати стільки – це вибір кожного з нас.
Висновок
Гуру парампара є ключовим принципом збереження ведичного знання. Завдяки учнівській спадкоємності ми маємо доступ до істинного ведичного вчення. Справжній духовний шлях полягає в тому, щоб отримати знання від авторитетного гуру і слідувати ведичним настановам у повсякденному житті. Але щоб зустріти на своєму шляху істинного гуру, потрібно самому стати щирим і допитливим учнем, готовим на певні аскези заради отримання ведичного знання.
Якщо у Вас залишилися запитання про духовного вчителя та учнівство, пишіть їх у коментарях, ми обов’язково відповімо на кожне.
