Зміст статті
💡
Співчуття, милосердя не обтяжує, воно як тихий дощ із небес, сходить на землю. Подвійне благо в ньому: воно благословляє того, хто дає, і того, хто приймає.

Ці проникливі рядки про милосердя з “Венеціанського купця”, що належать перу великого Шекспіра, звучать актуально і сьогодні, нагадуючи нам про важливість співчуття. Співчуття, або ахімса, ненасильство (санскрит) – це не просто почуття. Це сила, здатна перетворити світ, починаючи з нас самих. У сучасному світі, де цінності часто спотворені, розвиток у собі цієї якості стає особливо важливим.

Ми, люди, маємо величезну владу. І, насамперед, владою над життям і смертю живих істот. Саме тому розвиток співчуття до тварин, наших менших братів, є ключовим аспектом нашого духовного розвитку. Адже вони, як і ми, – душі, що заслуговують на повагу та любов.

Парадокс співчуття в сучасному світі

Проблема жорстокого поводження з тваринами в сучасному світі стоїть особливо гостро. Вбивство тварин заради прожитку, коли існує безліч альтернативних джерел їжі, – це не тільки акт жорстокості, а й зрада щодо Матері-Землі. За даними ООН, м’ясна промисловість завдає колосальної шкоди навколишньому середовищу, перевершуючи за масштабами шкоду від усього транспорту у світі. Це лише підкреслює необхідність переосмислення нашого ставлення до тварин і до планети загалом.

Парадоксально, але факт: ми часто виявляємо ніжність до своїх домашніх улюбленців, і водночас спокійно їмо м’ясо тварин, які нічим не відрізняються від наших кішечок і собачок. Цей парадокс підкреслює непослідовність нашого співчуття, його вибірковість. Істинне співчуття має бути всеосяжним. Воно має поширюватися на всіх живих істот.

Що говорять Веди про співчуття?

Стародавня мудрість, укладена в “Шрі Ішопанішад”, говорить:

💡
Той, хто завжди бачить усі живі істоти як духовні іскри, які за якістю єдині зі Всевишнім, стає справжнім знавцем речей. Що тоді може бути ілюзією або занепокоєнням для такої людини?

Ці слова закликають нас до усвідомлення єдності всього живого, до розуміння того, що кожна істота – це частинка Божественного.

Розвиток співчуття – це шлях до гармонії із самим собою, з тими, хто нас оточує, і з планетою. Це шлях до істинного щастя, яке, як то кажуть, двічі благословенне: воно освітлює життя того, хто дає, і того, хто приймає. Ахімса, принцип ненасильства, що лежить в основі багатьох духовних традицій, є ключем до досягнення цієї гармонії. Практикуючи ахімсу в думках, словах і діях, ми створюємо світ, заснований на любові та співчутті.

Дивіться запис ефіру Валентина Даценка про вегетаріанство та ненасильство
💡
Підписуйтесь на наш вегетаріанський кулінарний канал VedaFood. З нами у Вас ніколи не виникне запитань, що можна їсти вегетаріанцям, крім салату.