Усю ведичну літературу поділяють на дві категорії: шруті і смріті. До категорії шруті належать чотири Веди зі своїми розділами: Самхіти, Брахмани, Аран’яки та Упанішади. До категорії смріті належать усі інші ведичні твори: Пурани, Ітіхаси тощо.
Деякі люди вважають, що Веди – це тільки шруті, а смріті – це вже не ведична література. Такий спосіб думок характерний для того, хто нічого не розуміє у ведичній філософії, не знає мети, до якої покликані привести людей шруті та смріті, не знає ведичної традиції і не слідує тому, що написано у Ведах. Такі люди забувають, що:
- Пурани і Махабгарату (смріті) уклав той самий автор, що і чотири Веди (шруті) – мудрець В’яса;
- що шруті і смріті мають єдину мету;
- що Пурани та Ітіхаси називаються п’ятою Ведою.
Існує п’ять Вед, а не чотири?
Існує єдина Веда, єдине знання. Не так важливо, на яку кількість частин ділиться єдина Веда. Іноді в писаннях можна зустріти фразу «три Веди», іноді «чотири Веди», іноді «п’ята Веда». Усі ці поділи більшою чи меншою мірою умовні: шруті, смріті, Панчаратри тощо – все це умовні поділи. Цей поділ не має жодної принципової різниці. І шруті, і смріті мають однакову силу з утвердження істини. Знання, що міститься в них, єдине й істинне.
Хіба немає жодної відмінності між шруті і смріті?
Різниця лише в тому, що в наш час смріті вивчати набагато простіше, ніж шруті. Людям слабкого інтелекту, які не володіють високою моральністю, не просто не рекомендується, а навіть забороняється вивчати шруті. Тому в наш час мудреці радять вивчати смріті, насамперед – Пурани та Махабхарату. Вивчаючи ці розділи ведичної літератури та впроваджуючи в життя настанови, які в них викладено, сучасна людина може дуже швидко дійти до досконалості, позбувшись усіх страждань.
Зрозуміти єдність і відмінність шруті та смріті можна на прикладі умовного поділу законодавства на категорії «закон» і «кодекс». Наприклад Закон «Про захист прав споживачів» або Кримінальний Кодекс. Назви «закон» і «кодекс» – це умовності. Ці дві категорії нормативно-правових актів мають абсолютно однакову юридичну силу. Просто сфери відносин, на які поширюється дія законів і кодексів, трохи відрізняються, хоча й перетинаються одна з одною. І те, й інше – це закон держави, якого мають дотримуватися громадяни.
Про фразу «Веди кажуть…»
Традиція передачі ведичного знання передбачала посилання на Веди. Це нагадує дебати в суді. Якщо сторона у справі хоче переконати суддю в авторитетності своїх тверджень, вона має цитувати закон.
Веди – це закон. Вчителі не мають права давати ті настанови, які не містяться в писаннях. Приміром, учитель повчає учня в моральності: «Ти маєш бути слухняний своїм батьками». Якщо істинний учитель вимовляє якісь слова, це означає, що він не сам вигадав настанову, він дізнався про це з писань або від свого вчителя. Але коріння завжди має виростати з писань. На підтвердження своїх слів про послух перед батьками вчитель може сказати: «Ти повинен слухатися батьків. Про це говорять Веди». У цій фразі слова «Веди кажуть» – це загальне посилання на писання, яке показує, що вчитель не вигадує нічого сам, а говорить на основі Вед.
Про що справді говорять шруті і смріті?
Іноді коментатори ведичних писань оперують такими фразами: «У шруті сказано…», «У смріті сказано…». Це теж узагальнене посилання. Наприклад, «У смріті сказано, що ти повинен слухатися своїх батьків». Таке твердження досить традиційне і використовується часто.
Більш детальне посилання виглядало б так: «У Махабгараті сказано, що ти повинен поважати своїх батьків». Ще більш детальніше посилання було б із наведенням номера вірша: «У Махабгараті 12.108.3 сказано, що ти повинен поважати своїх батьків». Ще детальнішим посилання було б із цитуванням санскриту: «Ти маєш поважати своїх батьків, про це сказано в Магабгараті 12.108.3: мата-пітрор гурунам ча пуджа баху». Іноді на підтвердження сказаного вчитель просто цитує санскрит, не наводячи додаткової інформації: «Ти повинен слухатися батьків, мата-пітрор гурунам ча пуджа баху».
Усі варіанти посилань будуть правильними. Однак цитування санскриту на підтвердження сказаного завжди вказувало на освіченість учителя. Цитування санскриту в процесі навчання є найбільш традиційною формою навчання. Зрештою, Веди записані санскритом.
За словами великих учителів сама звукова вібрація санскриту дуже сильно очищає свідомість. Тому не слід боятися й відкидати велику кількість санскриту у ведичних книгах і лекціях, навіть якщо ми його не розуміємо. Така передача знання є традиційною і надзвичайно авторитетною. Немає нічого складного в тому, щоб згодом розібратися і зрозуміти основні санскритські слова, як, наприклад, дхарма або гуру. Просто потрібно налаштуватися на освіту.
