Спірна теорія Світлани Жарнікової про походження санскриту

Звідки походять усі мови? Яка мова є праматір’ю сучасних мов? Що стверджує відома теорія Жарнікової, і що про це говорять Веди?

Питання про походження мов та їхню спорідненість завжди привертало увагу вчених і любителів історії. В останні десятиліття з’явилося безліч теорій, які по-новому трактують історію слов’ян та їхньої мови. Однією з помітних постатей у цьому напрямку стала Світлана Василівна Жарнікова.

Теорія Жарнікової, що пов’язує російську мову із санскритом і ведичною культурою, набула популярності, але зустріла різке неприйняття з боку академічної науки. Давайте розглянемо тези Жарнікової, а також контраргументи її опонентів. Подивимося на позицію авторитетних представників ведичної культури з питання того, яка мова є найпершою, праматір’ю усіх мов. Зокрема, представимо думку деяких представників ведичної традиції з цього питання.

Теорія Жарнікової щодо походження російської мови

Світлана Жарнікова (1945-2015) – кандидат історичних наук, етнолог і мистецтвознавець. Її відео можна у відкритому доступі подивитися на YouTube. У своїх наукових працях і виступах вона висувала такі ідеї:

• Прабатьківщиною індоєвропейців є Гіперборея, яка нібито знаходилася на півночі сучасної Росії (Архангельська, Вологодська області, Кольський півострів, Карелія). Теорія Жарнікової свідчить, що саме там розташована прабатьківщина індоєвропейців, зокрема й предків слов’ян. Вона пов’язувала цю прабатьківщину з легендарною Гіпербореєю, стверджуючи, що в давнину там був сприятливий клімат, який допомагав розвитку високої цивілізації.
• Слов’янська культура дуже давня. Слов’яни, на думку Жарнікової, є прямими нащадками аріїв (арійців) і носіями найдавнішої культури. Саме арії вплинули на багато світових сучасних культур, зокрема індійську.
• У санскриту був предок – праслов’янська мова. Жарнікова стверджувала, що санскрит не є предком слов’янських мов. Навпаки, на її думку, санскрит походить від якоїсь праслов’янської мови, близької до сучасної російської. Вона вбачала докази цього у співзвуччі багатьох російських і санскритських слів. При цьому закони лінгвістики і порівняльно-історичного мовознавства нею повністю ігнорувалися.
• Слов’яни культивували ведичну культуру. Жарнікова знаходила сліди стародавньої ведичної культури слов’ян у російському фольклорі, орнаментах, обрядах, топоніміці (назвах географічних об’єктів) Російської Півночі. Вона стверджувала, що слов’яни в давнину володіли ведичним знанням і культурою, схожою з індійською.
• За словами Світлани Жарнікової саме слов’яни є творцями ведичної культури.

Чи так це насправді? І які докази наводить Жарнікова своїм словам?

Які докази підкріплюють теорії Жарнікової?

Розумна людина перш, ніж повірити всьому, що чує, запитає, а на підставі яких фактів висунуто ту чи іншу теорію? Чому Жарнікова наполягала на тому, що саме слов’яни є первісними носіями і творцями найпершої мови у світі? І на тому, що саме від слов’ян походить ведична культура і цивілізація?

Давайте розбиратися по пунктах.

• Жарнікова зіставляла російські та санскритські слова, ґрунтуючись на їхній зовнішній схожості, і на цій підставі робила висновок, що санскрит походить від праслов’янської мови, а не навпаки. Але ще до неї наукою були встановлені закони фонетичних змін і правила реконструкції прамов. І ці закони стверджують протилежне – що саме санскрит є прабатьком усіх мов, а не якась інша мова.
• Жарнікова інтерпретувала елементи російського фольклору (казки, бувальщини, пісні), орнаменти на одязі та в побуті, обряди і північні вишивки як свідчення давньої ведичної культури слов’ян, спільної з культурою Індії. Але при цьому жодного доказу того, що ці казки та орнаменти були первинними, а індійські історії та візерунки – вторинними, у неї не було.
• Археологічні свідчення і розкопки Жарнікова використовувала вибірково, з інтерпретацією на користь своїх ідей. Наприклад, на території Росії не знайдено жодного ведичного храму, а ось на території Індії їх безліч. Якщо ж їй наводили конкретні факти, які суперечили її ідеям і теоріям, Жарнікова їх просто ігнорувала.
• Світлана Жарнікова часто наводила як приклад Веди, але робила це у вільній інтерпретації. Конкретних посилань на писання, текстів із писань або вчених мудреців, які вивчали і поширювали ці Веди, у неї не було.

Що ж говорить сучасна наука про теорії Жарнікової?

Якщо спробувати розібратися в цих теоріях і твердженнях, і запитати думку інших учених, то ми побачимо цікаву тенденцію. Авторитетна світова наукова спільнота (лінгвісти, історики, археологи, етнографи) одноголосно відкидає теорії Жарникової як псевдонаукові, що не мають під собою реальних підстав.

Чому так відбувається? Що саме не сподобалося іншим ученим у цих теоріях? Які аргументи на противагу словам Жарнікової наводить сучасна наука?

Теорія Жарнікової: контраргументи лінгвістів

• Порівняльно-історичне мовознавство використовує суворі методи аналізу та реконструкції мов. Дослідження в цій галузі науки доводять, що слов’янські мови (включно з російською) є спорідненими мовами, що походять від спільного предка – праіндоєвропейської мови. Такою мовою насправді є санскрит, хоча не всі сучасні вчені з цим згодні. Вони вважають, що санскрит – одна з давніх індоєвропейських мов, але не єдиний предок усіх інших. Подібності в мовах пояснюються спільним походженням, а відмінності – багатовіковим самостійним розвитком.
• Фонетичні зміни. Зміни в мовах відбуваються за певними законами, які чітко показують, яка з мов давніша. Жарнікова ж, на думку вчених, ігнорувала ці закони, зближуючи слова на підставі випадкового співзвуччя. Радянський лінгвіст Олександр Миколайович Трахтенберг писав про неспроможність концепцій альтернативної лінгвістики.
• Праіндоєвропейська мова, на думку сучасної науки – це реальний факт, на відміну від праслов’янської. Існування праіндоєвропейської мови та її реконструкція – загальноприйнятий у науці факт, підтверджений величезною кількістю даних. Російський лінгвіст Олексій Олексійович Горний критикував теорії «альтернативної» історії про давнину слов’ян. В’ячеслав Всеволодович Іванов і Томас Гамкрелідзе – автори реконструкції індоєвропейської прамови, які показали, що ареали індоєвропейців формувалися інакше, ніж припускала Жарнікова. Сергій Анатолійович Старостін, лінгвіст та історик, який займався порівняльно-історичним мовознавством, не підтримував концепцію «російської прамови».
• Некомпетентність Світлани Жарнікової в питаннях лінгвістики. Науковці вказують на відсутність у Жарнікової лінгвістичної освіти, а також незнання законів лінгвістики. Зокрема відомий лінгвіст, академік РАН Андрій Анатолійович Залізняк неодноразово критикував псевдолінгвістичні теорії, зокрема ідеї, подібні до ідей Жарнікової. Він наголошував на суворих засадах порівняльно-історичного мовознавства і критикував спекулятивні лінгвістичні побудови. Західні лінгвісти, такі як Август Шлейхер, Фердинанд де Соссюр, Антуан Мейє, а також сучасні індоєвропеїсти, також не підтримують ідеї Жарнікової, оскільки її методи дослідження не відповідають науковим стандартам.

Контраргументи істориків та археологів

• Відсутність доказів існування Гіпербореї. Немає жодних археологічних або історичних свідчень, що підтверджують існування високорозвиненої «арктичної прабатьківщини» слов’ян або ведичної культури на півночі Росії в тому вигляді, як це описувала Жарнікова. Анатолій Олексійович Кльосов не підтримував гіпотезу Жарнікової про північних аріїв. Борис Олександрович Рибаков також не підтримував ідеї «арійської півночі».
• Де знаходилася індоєвропейська прабатьківщина насправді? Сучасна наука локалізує прабатьківщину індоєвропейців у степах Південної Росії та України (курганна гіпотеза) або в Анатолії (анатолійська гіпотеза). Лев Самуїлович Клейн, археолог та історик, дослідник індоєвропейської проблематики, критикував псевдонаукові теорії про давнину слов’ян та арійське коріння Русі. Вадим Михайлович Массон, відомий археолог, який досліджував стародавні арійські міграції, відкидав ідею, що їхня прабатьківщина знаходилася на Руській Півночі. Девід Ентоні (David W. Anthony), дослідник індоєвропейських міграцій, довів, що ранні індоєвропейці вийшли зі степового регіону, а не з Руської Півночі.
• Розселення індоєвропейських племен, включно з предками слов’ян та індоаріїв, відбувалося протягом кількох тисячоліть і в різних напрямках. Це добре показують дані археології, лінгвістики та генетики. Тобто сучасна археологія не підтверджує той факт, що епіцентром появи всіх народів у світі була північ Росії. Ігор Якович Фроянов, історик, який займався питаннями давньоруської державності, критикував конспірологічні теорії про «змови проти слов’ян».

Контраргументи етнографів на теорію Жарнікової

• Інтерпретації Жарнікової російського фольклору та етнографії, як правило, є вільними і не мають під собою наукової бази. Фольклорна схожість не доводить історичного зв’язку народів. Жарнікова робила висновки на основі схожості міфів і топонімів, але етнографи вказують, що такі паралелі можуть бути випадковими або результатом запозичення, а не спільного походження. Сергій Олександрович Арутюнов, радянський і російський етнограф, фахівець з народів Півночі та Кавказу, наголошував, що етнічні спільноти формуються внаслідок тривалих культурних взаємодій, а не містичних «арійських коренів». Микола Миколайович Чебоксаров, радянський етнограф і антрополог, наголошував на впливі безлічі народів на етногенез європейських і азіатських етносів, відкидаючи ідеї виняткового слов’янського первородства. Тетяна Семенівна Берс, російський етнограф, займалася порівнянням фольклору різних народів. Вона критикувала некоректне використання міфологічних даних для побудови псевдоісторичних теорій. Також Юрій Євгенович Березкін, етнограф і фахівець із міфології, критикував спекулятивні теорії, засновані на збігах у фольклорі.
• Етногенез – складний і багатоетапний процес. Ідеї про те, що росіяни або слов’яни є «первинним» народом, суперечать даним про багаторазове змішання різних етнічних груп. Генетичні дослідження не підтверджують гіпотезу Жарнікової. Сучасна ДНК-генеалогія показує, що предки індоєвропейців розселялися переважно зі степових регіонів (південь Росії, Казахстан, Україна), а не з Руської Півночі.

Ідеологічний підтекст

• Теорії Світлани Жарнікової, як і багатьох інших авторів подібних ідей, часто пов’язані зі спробами «здеревнити» історію свого народу, приписати йому неіснуючу велич. Віктор Іванович Козлов, етнограф та історик, викривав націоналістично забарвлені міфи в науці, зокрема й ці гіпотези.
• Теорія Жарнікової приписує слов’янам створення ведичної культури. Євген Васильович Черненко, радянський археолог, фахівець зі скіфської культури, ніколи не підтримував гіпотези про стародавніх русів-аріїв. Валерій Павлович Алексєєв, антрополог, дослідник походження народів Євразії, критикував націоналістичні інтерпретації давнини. А Микола Миколайович Крадін, російський етнолог, фахівець із стародавніх кочових цивілізацій, також скептично ставився до псевдоісторичних теорій.

А що кажуть представники ведичної культури?

Представники ведичної культури надають великого значення санскриту як священній мові, мові Вед. Вони не підтримують теорії про походження санскриту від російської мови.

Шріла Прабгупада, один з авторитетів у галузі вивчення Вед і ведичної культури, у своїх книгах і лекціях неодноразово підкреслював важливість санскриту для розуміння ведичної філософії. Але він ніколи не говорив про його походження від російської мови. Він слідував традиційній точці зору, згідно з якою санскрит є найдавнішою мовою у світі, від якої походять усі мови, зокрема й індоєвропейської групи.

У «Шрімад Бгаґаватам» (1.1.1) Шріла Прабгупада називає санскрит «мовою богів» (дева-бхаша). Звукова вібрація, яка зберігає велике знання Вед, називається санскрит. Згідно з Ведами, санскритом розмовляють на вищих планетах, де живуть істоти, що керують стихіями природи (девати). Санскритом також говорять на планеті, де живе Сам Бог. Тому санскрит називають мовою Бога і жителів вищих планет. Веди – це неземне знання, тому санскрит – це неземна мова. І навпаки, санскрит – це неземна мова, тому Веди – це неземне знання. Якщо людина хоче поглиблювати свої пізнання про те, що таке Веди і що таке санскрит, їй варто навчитися відрізняти підробку від істини.

Інші великі вчителі (Бгактівінода Тхакур, Бгактісіддханта Сарасваті Тхакур) також не підтримували теорій, подібних до теорій Світлани Жарнікової. Шріла Бгактівінода Тхакур у книзі «Таттва-вівека» пише:

Це відображає традиційне ведичне уявлення про санскрит як мову, дану Богом (апаурушея – «нелюдського походження»). У «Шрі Харінама-чінтамані» Бгактівінода Тхакур пояснює, що:

То яка ж мова була першою?

Необхідно обережно підходити до питання походження мов і спиратися на наукові дані. Як ми вже з’ясували, теорії Світлани Жарнікової про існування давньої ведичної культури слов’ян, пов’язаної з Арктикою, а також про походження російської мови від санскриту не мають наукового підтвердження. Вони повністю суперечать даним лінгвістики, історії, археології та етнографії. А представники ведичної культури дотримуються традиційного погляду на санскрит як на найдавнішу мову у світі, «мову богів».

А що Ви думаєте з цього приводу? Пишіть свої роздуми в коментарях, нам буде цікаво почитати.